Ворог постійно вчиться, то часу на зволікання немає, – Максим Механіч, сапер однієї із бойових бригад ЗСУ

На кілька днів з відпустки повернувся додому і за ці дні треба встигнути все, бо далі знову – фронт, завдання, небезпека. Утім, Максим Механіч, сапер однієї із бойових бригад, про ці всі загрози і труднощі не думає. Каже, що найважливіше – бути уважним і завжди вчитися! Власне, без цих рис у роботі сапера практично неможливо. Тому сьогодні спілкуємося з ним про труднощі, які виникають на службі, про мотивацію і втому.

Максим – наш партієць. У Збройних силах України – з початку повномасштабного вторгнення. Спершу був стрільцем у своїй бригаді. Останній рік – сапер у саперно-інженерному взводі.

Разом з побратимами виконують завдання на різних напрямках оборони країни.

Розповідає, що працювати доводиться в абсолютно різних умовах.

«Це постійно бронежилет, каска, автомат, щуп, металошукач, лопатка – коли велика, коли мала піхотна. І це все ти на собі тягнеш. Коли в тилу працювати, це трохи легше, бо є більше часу. Якщо безпосередньо на позиціях, то в різних умовах – сніг, болото, дощ, обстріли, небезпека… Маєш свою ділянку для роботи – мусиш робити», – каже військовослужбовець.  

«Часу на зволікання немає, бо все відбувається дуже швидко і ворог також швидко вчиться. Постійно придумує нові пастки, нові міни. Тому важливо спілкуватися з колегами-саперами, обмінюватися знаннями і досвідом», – зазначає Максим Механіч.

На запитання, чи втомився, – відповідає: «Ні, незважаючи на постійний стрес та небезпеку, кожен день не схожий на інший. У нас усе-таки специфічна робота і свої обов’язки та задання, і вони відрізняються від того, що роблять, скажімо, бійці з піхоти. Я маю з чим порівняти, бо сапером став не відразу».

Поза виконання своїх основних обов’язків, Максим також бере участь у проведенні профілактичних бесід та техніки безпеки з місцевим населенням з приводу правильного поводження з вибухово-небезпечними предметами. Зауважує, що люди відповідально ставляться до таких роз’яснень і зайвий раз не наражають себе на небезпеку.

«Небезпека і так кругом. Ніколи не знаємо, що може чекати у наступну хвилину. Тому обережність – це головне правило, таке ж важливе, як і пристосовуватися до життя в нових реаліях», – підкреслює військовослужбовець.